Хочеться бути

01.07.2011

Хочеться
Бути морем,
сушу в обійми взяти,
хвилями пестити гори,
теплий пісок цілувати.
Хочеться
Бути степом,
трави духмяні ростити,
чути пташині вертепи,
з сонцем відверто дружити.
Хочеться
Бути небом,
чистим, блакитним, безкраїм,
і збудувати для тебе,
тихий куточок раю.

Бранка

01.07.2011

Місяць вештався небом смаглявим
поглядав на кудлату стерню.
Я тобі, ти мені на галяві
Шепотіли: - Кохаю!, - Люблю!
Шовковистий вітрець не байдужий
лоскотав наші юні тіла,
я в обіймах твоїх міцних, дужих,
наче квітка троянди була.
Солов’ї шаленіли у хащах,
а під нами духмяна трава,
я хмеліла, тремтіла від щастя
й обіцянки з тебе не взяла.
А коли усміхнувсь свіжий ранок,
розійшлись в різні боки села,
я життя погубила, я бранка ,
ах, яка ж я, дурненька була.

Не задавай мені питань

01.07.2011

Не задавай мені питань
не задавай бо я не знаю,
чому без пахощів туман,
шлях навпростець до небокраю.
Чому приходить темна ніч,
у небесах палають зорі…
а ми з тобою віч-на-віч
немов два човники у морі.
Коли в грудях горять серця
за свідка лиш духмяне сіно,
геть забуваєш про Творця,
тоді і море по коліна.
Не задавай мені питань
чому так рано сонце встало,
між нами прослизнув туман
палкі обійми розірвало…

Закрита школа

01.07.2011

Стоїть зажурена під сонцем,
мов сирота на злих вітрах,
шибки побиті у віконцях,
підплакує старенький дах.
Пониклі, опустілі класи
забули гомін дітвори,
по стінах плями, мов гримаси,
бур’ян вирує у дворі.
А наступає темна нічка
їй сниться понад сто років
щасливі діти, тепла пічка,
поради чуйних вчителів.
Веселі галасливі діти
дарують віру у життя. Читать полностью »

Загадка

30.06.2011

Аванс отримали друзяки
Денис, Павло, Роман і Яків.
Гуртом зайшли до гастроному,
взяли по пляшці: зняти втому.
Усілись на травичку під вербою,
Розмова гречна полилась рікою.
Дениско каже: «А моя Наталка
не їсть, не п’є, так схудла, наче палка.
Бач, каже, зараз така мода,
а я ж люблю пухкеньку насолоду».
«Не вішай носа, - рявкнув Паша, -
Повір, їх примхи – фішка наша.
Не їсть!? І добре, хай стає стрункою.
А ми в той час спокійно під вербою
Отримуємо справжню насолоду…
Ану ж, Романе, прочитай нам оду!»
«Для вас , друзяки, оди я не маю
та загадку добрячу загадаю»
«Ну то давай же, - буркнув Яків, -
ми загадки розгадували всякі ».
«Хто важить вранці двісті кілограмів,
в обід півста, а ввечері п’ять грамів?»
«Романе, гилиш? Не бува такого».
«Е-е-е, друже, за життя побачиш всього.
Хто відгадає – чарочка з горою,
Давайте, друзі, шевеліть «мозгою»».
Хвилин п’ятнадцять у думках пеклися, -
і дружньо перед Ромою здалися.
Той хитро усміхнувся до друзяк:
«Це я, повірте, саме так!
Завжди кричить мені дружина зранку:
- Вставай кнуряко! Хутко до сніданку!»
В обід примчу поїсти, коли чую:
«Прибіг, собако? – Зараз нагодую».
«А ввечері, лягає спати в ліжко,
Шепоче: «Йди до мене, моя мишко…»»

До батьківської хати

30.06.2011


Так хочеться мені
До батьківської хати –
Стежиною пройти,
Матусю обійняти.

Спитати про життя,
В дитинство зазирнути.
Води із джерела
Рукою зачерпнути.

Лечу я, наче птах,
До рідної хатини…
Стежина в бур’янах,
В садочку кущ калини.

Ніхто мене не жде,
Не дасть попить із глека.
Десь на даху стоїть
Сумний, сумний лелека…

Блогун

Автобіографія

30.06.2011

Товстуха Петро Володимирович народився 19 червня 1960 року в селі Орлівка Ямпільського району Сумської області у багатодітній сім’ї.
Українець.
В 1977 році закінчив Свіську середню школу №1. Після отримання середньої освіти працював на Свіському насосному заводі.
З 1978 по 1980 рік проходив строкову службу в РА.
У 1982 році переїхав на постійне місце проживання в м. Глухів Сумської області. Працював на м’ясокомбінаті.
З 1985 року, після закінчення школи прапорщиків, служив у Глухівському гарнізоні.
Одружений з Галиною Іванівною. Маю двох синів.
В 1991 році отримав тяжку травму, після чого став інвалідом І-ї групи (прикутим до ліжка). Завдяки підтримці дружини та рідних знайшов своє місце у новому житті. Спробував писати вірші. Твори друкувались у місцевій пресі, у Всесвітній громадсько-політичній газеті «Без бар’єрів», в журналі «Соціальний захист», у збірках: «Глухів літературний», «Славянские колокола», «Злато стремя», «Живи надіє», «Українська хвиля».
Видав чотири збірки гуморесок: «Коза на полюванні», «Дегустація», «Клубочок жартів», «Торба сміху».
На мої вірші створено десяток пісень.
У міському конкурсі на кращу урочисту пісню, зайняв 3-е призове місце. За підсумками 2004 року у міському конкурсі: «Золоте перо» - людина року. Засновник і упорядник альманаху «Українська хвиля».
В 2006 році заснував і очолюю Глухівську міську громадську організацію інвалідів «Надія».
Домінант народної премії «Гордість Сумщини - 2007».
Автор-упорядник збірки творчості людей з вадами здоров’я Глухівського та Кролевецького районів «Живи надіє!».
Переможець обласного конкурсу «Оспівую тебе, мій рідний краю!», присвяченого 70-річчю утворення Сумської області у номінації поетичної творчості «Крилатим словом славлю рідний край!».
За моєю ініціативою у м. Глухові утворено літературно-мистецьке об’єднання «Українська хвиля».

Товстуха Петро Володимирович.
Адреса: 41400, Сумська область, м. Глухів, вул. 70 років Жовтня, буд. 8, кв. 114. Тел. 0544433095, моб. 0932854426.