Піст для тіла й душі

08.04.2012

Великий піст — найдовший і найсуворіший з усіх постів. Тривае він сім тижнів і завершиться у переддень Великодня.
Піст був відомий у єгиптян і сирійців, у Галлії та «набагато північніше». Давньогрецький письменник Лукіан повідомляє про пісників, які «тут і там жили довше за інших серед розпусти». Спочатку християни подібно до іудеїв (які постили, оплакуючи рідних) вважали, що піст — час журби. Потім зрозуміли (2 Кор. 7:10): сум важливий, тільки якщо пов'язаний із каяттям. Уже в перші століття християнства пости були розмежовані на ті, які пов'язані із самообмеженням у їжі, у розвагах, у спілкуванні зі світом.

При цьому один із отців церкви Іоанн Златоуст казав: «Той хто вважає що піст лише в утриманні від їжі істинний піст є видалення від зла приборкання мови відкладення гніву приборкання похотей припинення наклепу брехні і клятвопорушення».
Цікаво, що найбільш суворі пости — у православ'ї та ісламі. За традиційним церковним юліанським календарем в окремі роки кількість пісних днів у православних доходить до двохсот. За суворістю пости мають шість ступенів: від «м’ясоїда», коли дозволено їсти все, навіть скоромну їжу, до «сухоїдства», коли вживають холодну неварену рослинну їжу без масла та воду (а то й взагалі саму воду). У період посту мусульмани щодня від сходу сонця й до його заходу відмовляються від їжі, питва, паління. Але специфіка посту в ісламі полягає в тому, що обмежується не склад їжі, а час її прийняття (так було й у ранніх християн). Існують особливості посту й в іудеїв, католиків, протестантів.
У найбільш відомий в іудаїзмі пост Йом Кіпур (День всепрощення) заборонені їжа, питво, умивання, шкіряне взуття, змащення оліями та подружня близькість. Католицький піст має два види: утримання від уживання м'ясних продуктів («абстиненція») та обмеження прийомів їжі протягом дня, коли дозволена тільки одна ситна трапеза й дві більш легкі.
Головне значення посту — приборкати плоть, страсті, які нами керують, щоб ми не були рабами тіла, а навчилися панувати над ним. У кожної людини є свій набір страстей: обжерливість, паління, алкоголізм, наркотики, блуд, азарт. Надмірне захоплення роботою, катування себе голодом, гнів, гординя й навіть пристрасть до швидкої їзди на авто — усе це також прояви страсті, зла для людини й навколишніх.

Піст потрібен, щоб людина побачила свої недоліки, навернула серце до Бога, зосередилася на внутрішньому житті. Головне, що треба запам'ятати: піст — час духовного вдосконалення, без якого людині не можна, якщо вона не хоче перетворитися на істоту, якою керують самі лише інстинкти, якій навіть жити страшно, не те що помирати!
Нарочитий піст
Постувати може не тільки одна людина, але й уся країна. У джерелах зафіксовано випадки кількаразових дотримань громадських («нарочитих») постів, до яких Російська православна церква закликала мирян у роки лихоліття, коли країну вражали стихійні лиха, пошесні хвороби, неврожаї, смути та війни. Наприклад, у 1395 році, коли для захисту від Тамерлана в Москву було принесено чудотворний образ Владимирської Богоматері, повсюди почали постувати. Ця традиція тривала до ХХ століття: православні постили в розпал Першої світової війни в серпні 1915 року й у 1918 році за благословенням патріарха Московського і всієї Русі Тихона.

Кістяк Ярослава Мудрого виявлено в США

08.04.2012

Сліди ведуть в Америку
Архіви свідчать, що коли 1936 року вперше відкрили кришку саркофага, то виявили в ньому купу перемішаних кісток. Із них склали два кістяки: чоловічий та жіночий, і поклали їх знову в саркофаг, а на його внутрішній стінці зробили відповідний надпис. 1939 року до нас із Ленінграда прибув відомий антрополог Вульф Гінзбург. Саркофаг знову відкрили, щоб дістати кістяки, а потім відвезти їх у Ленінград для дослідження. Гінзбург установив, що чоловічий скелет справді належить Ярославові Мудрому. Потім, згідно з актами, які зараз зберігають у фондах  заповідника, 1940 року вчений особисто привіз обидва кістяки в Київ. Проте їх відразу в саркофаг не поклали, певний час вони перебували у фондах.

1941 року розпочалася війна, і радянській владі було не до останків князя. Але, як  стало відомо, 1943-го єпископ Софійського собору Никанор звернувся до окупаційного керівництва, щоб йому надали дозвіл на вивезення за кордон деяких предметів Софійського собору. Німці дозволили вивезти кістяк Ярослава Мудрого та чудотворну ікону Миколи Мокрого. Ці реліквії потрапили в Польщу, а точніше - до рук єпископа Паладія, який через Німеччину надіслав їх у США. Реліквії опинилися в підлеглого владики - священика Івана Ткачука. Протягом 20 років він зберігав ящик з останками князя… під своїм ліжком. Коли священик помер, реліквія перейшла до Української православної церкви. Все це стало відомо після розслідування, що привело у США. Оскільки у Нью-Йорку є Церква Святої Трійці, де зберігають ікону Миколи Мокрого, ми припустили, що там перебуває й кістяк Ярослава Мудрого.
Хто та, яка спочивала поряд?
Чиї останки сьогодні містяться в саркофазі невідомо, але найімовірніше це не дружина князя. Адже її мощі зараз вшановують у Софії Новгородській (у місті Новгороді Російської Федерації).
Медико-антропологічна експертиза встановила, що череп належав жінці 45 - 55 років. Але експерти відзначили значну дисгармонію між масивним черепом і відносно тендітною будовою скелета. Виявлено також деякі інші невідповідності. Тому, на думку вчених, дослідження кістяка потрібно продовжувати.
Нещодавно Президент України Віктор Янукович заявив, що допоможе повернути мощі Ярослава Мудрого в Україну.

Гробниця князя Ярослава Мудрого порожня

08.04.2012

Літописи зберегли інформацію про останні миті життя великого князя Ярослава Мудрого . Важкохворий і старий Ярослав задумав поїздку у Вишгород. Відчуваючи, щожиття наближається до завершення, він хотів востаннє відвідати місцевуцеркву, де було поховано його братів — Бориса і Гліба. Це одні з першихсвятих, канонізованих руською церквою. У Вишгороді Ярослав і помер20 лютого 1054 року. Його син Всеволод на санях перевіз тіло в Київ і,за заповітом, помістив його в мармуровий саркофаг.

"Тут покоїться прах великого князя Ярослава Мудрого" — упродовж майже 80 останніх років розповідали екскурсантам у Національному заповіднику «Софія Київська».
Однак, як виявилося після відкриття вченими саркофага 2009 року, останків князя в усипальниці не було. Співробітники заповідника протягом двох років проводили власне розслідування, щоб з'ясувати, за яких обставин зник прах легендарного князя і де він перебуває зараз. Результати виявилися несподіваними.
Замість князя - кажан і газети
10 вересня саркофаг Ярослава Мудрого відкрили з метою дослідження на сучасному науковому рівні вміщених у ньому останків. До цього усипальницю відкривали тричі: 1936-го, 1939-го і 1964 року. За допомогою лебідки й важелів ми обережно зсунули на 25 сантиметрів віко саркофага. Через невеликий отвір в усипальницю заліз стрункий науковий співробітник  і дістав те, що було всередині.
Окрім скриньки з останками знайшли дещо несподіване — примірники газет «Правда», «Комсомольская правда» та «Известия» від 9 квітня 1964 року. Газети мали засвідчити для нащадків дату останнього відкриття саркофага. . у скриньці, яку дістали із саркофага були людські кістки, а також муміфіковані останки кажана. Вочевидь, він ще здавна заліз у не замащену вапном з південного боку щілину між ящиком і віком саркофага. В актах 1964 року про кажана не згадують, проте вчені, гадаємо, про всяк випадок залишили його у скриньці з огляду на можливість подальших досліджень поховань у саркофазі. Та це не головна таємниця.
Всі були впевнені, що в гробниці лежать останки Ярослава Мудрого. Адже в акті від 9 квітня 1964 року зазначено, що саме останки Ярослава, які зберігали у фондах (на полиці в ящиках ) після повоєнних досліджень, повернули на своє місце. Але після відкриття саркофага 2009 року виявилося, що в ньому містяться кістки не чоловіка, а жінки. Останки ж Ярослава безслідно зникли. Це був грім серед ясного неба!

Заморські зваби

06.04.2012


Бабця з дідом у квартирі
Живуть собі в парі:
Бабця грає на бандурі,
Старий - на гітарі.
Дід присяде на дивані,
Кицька - стриб на руки,
А бабуся щось на кухні
Готує онукам.
Дід вмикає телевізор -
Що там: секс чи жахи?
Там кіно американське:
Стогнуть два невдахи...
Дід кицюні спину гладить,
Щелепами водить,
Пильно дивиться, з екрана
Погляд не відводить.
А бабуся вже салати
На кухні готує.
Коли чує, хтось в кімнаті
Стогне, репетує.
Шмиг в кімнату. Подивилась,
Що там на екрані -
Як зацідить діду в вухо:
"Цур тобі, поганий!
Чи не сором тобі, діду.
Отаке дивитись?!"
"Та не бий! Я більш не буду,
Давай-но миритись!"

Граната

21.03.2012

- Дядю, металобрухт приймаєте?
- Приймаю.
- В необмеженій кількості?
- А скільки в тебе?
-8 0 0 грамів.
-Т а к мало?
- Вам вистачить. Зараз кільце витягну...

«Качок» бритоголовий

21.03.2012

Бабуся квіти продавала,
На кусень хліба заробляла.
Аж тут "качок" бритоголовий -
До бабці: "Грошики давай!
Бо все розчавлю, так і знай!"
Бабусенька перехрестилась,
Таких за вік свій надивилась.
Балончик витягла з спідниці
І тому крутію - по пиці!
Бурмило звіром закричав
І каменем в калюжу впав.

Діалог на зупинці

06.03.2012


На автобусній зупинці
Чув таку розмову —
Чоловік хвалився жінці:
"В село їду знову.
Там, в селі, повітря свіже,
Поруч ліс і річка.
Батько кабана заріже -
Така в селі звичка.
Поблукаю тихим лісом,
В річці попірнаю,
Міцним квасом поласую -
Дитинство згадаю.
Як то добре побувати
У матусі й тата,
Щось смачненьке скуштувати -
М'яса в них багато!"
Жінка вислухала мовчки,
А потім і каже:
"Треба вам міняти звички,
Бо так батько зляже.
Вам аби байдикувати,
Заливати очі,
А там треба працювати
Від зорі до ночі".

Рекет

06.03.2012


Біля лісу, біля річки
Стояв хутір невеличкий.
У одній із тих хатин
Жив заможний дід Мартин.
Він до праці аж горів,
Декількох тримав корів,
Тонкорунне мав ягня
І буланого коня.
Дід до міста на базар
На коні возив товар,
А прибутки, які мав,
Онучатам віддавав.
Якось ввечері Мартин
їхав на коні один.
Раптом його зупинили
Озброєні рекетири.
Один з них промовив: "Ти
Нам відсотки заплати".
Дід промовив: "За що це?"
А йому удар в лице!
Ще й сміються: "Зрозумів?
Нам щоб гроші заплатив! "
"Добре, — процідив Мартин, -
Будуть гроші вам усім.
Через день в обідній час
Будуть грошики для вас".
День пройшов. Дідусь Мартин
Витяг кулемет "максим".
Влаштувався у сараї
Пригостити хижу зграю.
Тільки бомкнуло дванадцять,
Бачить - їдуть душ тринадцять.
Зупинились біля хати,
Дід кидиць у них гранату!
З кулемета тра-та-та -
І немає рекета.

Базар на рейках

06.03.2012

Якось їду в електричці,
Чую різкий голос:
- Кому ковбасу, сосиски?
Є "Ячмінний колос"!
Потім чую: - Є горілка
Будь-якого смаку!
- Продається нова пилка!
- Приймачі без браку!
- Є лінійки, транспортири!
- Фурнітура різна!
- Для господарів - сокири!
- Французька білизна!..
Я на хвильку завагався:
Невже я на ринку?
Треба, мабуть, запитати
По сусідству жінку:
- Пані, чи я помилився,
Чи це все примара?
Може, сон мені наснився,
Що я на базарі?

Ревізія

06.03.2012

Раз із області в село
(Не пасти овець)
Ревізора принесло,
Хай би йому грець!
І приїхав же якраз,
Як осінь надворі:
Мед і шинка, риба й квас
Все уже в коморі.
До контори зазирнув,
Попередив чемно:
"Розгрібати я прибув
Ваші справи темні".
Голова правління Брик -
Керівник зі стажем —
До таких візитів звик,
Ревізору каже:
"Зараз саме в нас обід,
Я вас почастую,
А потому вже як слід
Разом попрацюєм".
До їдальні як зайшли -
На столі горою:
Риба, шинка, коньяки,
Ще й миска з ікрою.
Рота ревізор розкрив,
Геть забув про справи.
Голова коньяк розлив -
І взялись за страви.