Дві істотні особливості відрізняють в’єтнамську оздоровчу гімнастику від звичної для нас європейської

Дві істотні особливості відрізняють в'єтнамську оздоровчу гімнастику від звичної для нас європейської. Перша з цих особливостей — інформаційна насиченість рухових актів. Європейська система занять фізичними вправами, що склалася на матеріалістичній основі, переслідувала чисто утилітарні цілі — підготувати організм людини до ефективної практичної діяльності, зробити певні конкретно визначені (потрібні для боротьби та інших видів діяльності) його рухи більш швидкими та сильними, а сам організм — витривалим. Провідною ідеєю давньосхідних гімнастичних систем, навпаки, були зовсім інші, далеко не прикладні цілі. Поліпшити загальний стан організму, усунути втому, що неодмінно супроводить будь-яку діяльність, наповнити організм енергією, створити психоемоційний стан благополуччя, оптимізму та впевненості у своїх можливостях — ось чим керувались творці давньосхідних оздоровчих систем. І багатовіковий досвід поступово (шляхом проб, та помилок відбираючи все найцінніше) привів до тієї самобутньої системи вправ, яка стала відомою під назвою зіонгшінь, та ряду і* З близьких до неї систем. Різні цілі європейської та СХІДНИХ гімнастичних систем визначили й принципову відмінність використовуваних засобів і методів зміцнення організму. Основним методом стимуляції організму в європейських системах фізичного виховання стало фізичне тренування. Ще в глибоку давнину, в кріто-мікенський період розвитку античної культури, в заняттях фізичними вправами застосовувався механізм фізичного тренування і були відомі основні педагогічні принципи, що забезпечують найбільший ефект використання цього механізму.

Комментарии закрыты.