Піст для тіла й душі

Великий піст — найдовший і найсуворіший з усіх постів. Тривае він сім тижнів і завершиться у переддень Великодня.
Піст був відомий у єгиптян і сирійців, у Галлії та «набагато північніше». Давньогрецький письменник Лукіан повідомляє про пісників, які «тут і там жили довше за інших серед розпусти». Спочатку християни подібно до іудеїв (які постили, оплакуючи рідних) вважали, що піст — час журби. Потім зрозуміли (2 Кор. 7:10): сум важливий, тільки якщо пов'язаний із каяттям. Уже в перші століття християнства пости були розмежовані на ті, які пов'язані із самообмеженням у їжі, у розвагах, у спілкуванні зі світом.

При цьому один із отців церкви Іоанн Златоуст казав: «Той хто вважає що піст лише в утриманні від їжі істинний піст є видалення від зла приборкання мови відкладення гніву приборкання похотей припинення наклепу брехні і клятвопорушення».
Цікаво, що найбільш суворі пости — у православ'ї та ісламі. За традиційним церковним юліанським календарем в окремі роки кількість пісних днів у православних доходить до двохсот. За суворістю пости мають шість ступенів: від «м’ясоїда», коли дозволено їсти все, навіть скоромну їжу, до «сухоїдства», коли вживають холодну неварену рослинну їжу без масла та воду (а то й взагалі саму воду). У період посту мусульмани щодня від сходу сонця й до його заходу відмовляються від їжі, питва, паління. Але специфіка посту в ісламі полягає в тому, що обмежується не склад їжі, а час її прийняття (так було й у ранніх християн). Існують особливості посту й в іудеїв, католиків, протестантів.
У найбільш відомий в іудаїзмі пост Йом Кіпур (День всепрощення) заборонені їжа, питво, умивання, шкіряне взуття, змащення оліями та подружня близькість. Католицький піст має два види: утримання від уживання м'ясних продуктів («абстиненція») та обмеження прийомів їжі протягом дня, коли дозволена тільки одна ситна трапеза й дві більш легкі.
Головне значення посту — приборкати плоть, страсті, які нами керують, щоб ми не були рабами тіла, а навчилися панувати над ним. У кожної людини є свій набір страстей: обжерливість, паління, алкоголізм, наркотики, блуд, азарт. Надмірне захоплення роботою, катування себе голодом, гнів, гординя й навіть пристрасть до швидкої їзди на авто — усе це також прояви страсті, зла для людини й навколишніх.

Піст потрібен, щоб людина побачила свої недоліки, навернула серце до Бога, зосередилася на внутрішньому житті. Головне, що треба запам'ятати: піст — час духовного вдосконалення, без якого людині не можна, якщо вона не хоче перетворитися на істоту, якою керують самі лише інстинкти, якій навіть жити страшно, не те що помирати!
Нарочитий піст
Постувати може не тільки одна людина, але й уся країна. У джерелах зафіксовано випадки кількаразових дотримань громадських («нарочитих») постів, до яких Російська православна церква закликала мирян у роки лихоліття, коли країну вражали стихійні лиха, пошесні хвороби, неврожаї, смути та війни. Наприклад, у 1395 році, коли для захисту від Тамерлана в Москву було принесено чудотворний образ Владимирської Богоматері, повсюди почали постувати. Ця традиція тривала до ХХ століття: православні постили в розпал Першої світової війни в серпні 1915 року й у 1918 році за благословенням патріарха Московського і всієї Русі Тихона.

Комментарии закрыты.