Як постало місто



З Києва у Крим по сіль

Битими шляхами

З чумаками Ріг Василь

Мандрував волами.

Від зорі і до зорі –

Скрип колес від гарби,

Злива, спека, комарі

(сховатися рад би).

Але взявсь за гуж – тягни…

В чумаченьків доля, –

Мов залізо у вогні,

Вітрюган у полі…

На одній із переправ

(Саксагань долали)

Ріг Василь ледь маху дав –

Воли збунтувались.

Хутко потягли у бік,

І гарбу – на рога.

Постраждав юнак: на вік

Покалічив ногу.

– Річка рибою кишить,

Дичини доволі.

Друзі, їдьте, не тужіть.

Я, мов птах на волі.

Мандрувати нема сил,

А місця багаті…

І вирішує Василь шинок збудувати.

Ватажок Ванжа Онись

Каже: «В тебе вада,

Хочеш вижити – борись

І слухай пораду.

Там козацькі хутори:

Вільна, Глеєватка,

А у крайньому дворі

Удовиці хатка.

Та прихильність козаків

Легко не дається,

Ти завзятий, беручкий,

Диви, й приживешся.

Попросися на постій

(На все Божа воля),

Мо’ запропонуєш їй

Вступити у долю».

     – За подяку уклонюсь,

Дякую сердечно.

Сподіваюсь, вас діждусь

І зустріну ґречно.

За хоробрість і талан

Своє відстояти

Не відмовив отаман

Рогу проживати.

Ріг мав руки золоті,

Й усміхнулась доля –

А для здійснення мети

Була б тільки воля.

Родом з Гейківки вдова,

Що там проживала,

Засукавши рукава,

Рогу помагала.

Біля річки Інгулець

Шинок збудували,

Двір заїжджий і овець,

І корів придбали.

Мочемордів кривий Ріг

Гнав у три шияки,

Брав порядних на нічліг –

За це мав подяку.

Одружилися. Дав бог,

Шинок процвітає…

Наче пташечки, удвох

Діточок кохають.

Їдуть з сіллю чумаки,

Втомлені з дороги:

– Завертаймо, мужики,

До кривого Рога!

Ріг криниченьку копав –

На руду натрапив.

Князю знахідку продав, –

Нанесли на мапу.

Розгорнувся новобуд:

Будинки, дороги…

Відусюди їде люд

До Кривого Рога!

Міф, легенду, може й правду

Хтось у пам’яті зберіг.

Та за свідка хай нам править

Славне місто – Кривий Ріг!

                     Петро Товстуха, м.Глухів

Комментарии закрыты.